Народна Вишивка і сьогодення

 

Вишивка на Україні - один з найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення життя.

Перші згадки про вишивку датуються IV ст. до н.е. Археологи виявили елементи одягу древніх скіфів, прикрашені золотою вишивкою. На полотні почали зображати ритуальну символіку, особливі знаки і візерунки, пов'язані з язичництвом. Після введення християнства на території Київської Русі стали зображати знаменні події, використовуючи вишивку. Розташування вишивки на одязі відповідало народним повір'ям. Вишиті елементи розміщували навколо шиї і рукавів.

У XVII столітті на вишитих малюнках стали зображати квіти. Столицею цього виду мистецтва став Київ. У той час майстрами цього ремесла стали послушниці і черниці місцевих монастирів.

З часом це ремесло привернуло увагу, і було поставлено на потік. У 1658 році у Львові було відкрито перший Вишивальний цех. Багато монастирів почали освоювати різні техніки вишивання. Поміщики організовували майстерні, в яких трудилися кріпаки дівчата. Вишивкою у той час прикрашали одяг, простирадла, скатертини, головні убори, гаманці, рушники.

Нашу країну неможливо уявити без традиційної української вишиванки. На ній найчастіше зображають квіткові орнаменти, грона калини, листя. Малюнок залежить від місцевості, в якій виготовляється вишиванка. Орнамент - закодоване письмо поколінь, який має графічно чіткий, геометризований, то химерно- загадковий із символічно ритмічними знаками. Вони мають побутове і ритуальне значення. Широко співіснують рослинний і геометричний орнамент, що свідчить про глибоку реалістичність і образність світобачення народу. Художня довершеність і різноманітність вишивки залежить не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору технік виконання.

Все життя українця від народження і до смерті супроводжують українські рушники. Для них відведено особливе місце в будь-якому народному обряді. З рушниками зустрічають у нашому світі нове життя, на рушник ставлять хліб, на рушники стають наречені. На всі релігійні свята вишивають спеціальні малюнки. Україна також славиться своїми вишитими іконами, та сорочками. Отже, вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу.

Зараз ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим.